Освітній омбудсмен Сергій Горбачов – про COVID-19 у школі, онлайн-уроки та новий навчальний рік

 

Щороку, проводжаючи спекотне літо, українці з подивом усвідомлюють, що днями прийде осінь, а з нею – День знань; отже, дітлахам час іти до школи, а їхнім батькам – збирати все потрібне до навчального року. А ще – розвідати: чи варто очікувати від державної системи освіти чогось нового? Особливо – у черговий рік пандемії…

Щоб вгамувати інформаційний голод на цьому напрямі, "Цензор.НЕТ" зустрівся з освітнім омбудсменом України Сергієм Горбачовим. Оскільки до того, як обійняти цю посаду, Сергій працював директором однієї з київських шкіл, його багатостороння обізнаність у проблемах освіти та освітян заслуговує на довіру.

Тому не дивно, що в цьому інтерв’ю ми обговорили безліч актуальних питань: від антиковідних заходів у школах – до типових скарг від батьків та вчителів; від освітнього бюджету країни – до онлайн-навчання та релігійної експансії у справи світської освіти.

- Отже, завтра – 1 вересня (розмова відбувалася напередодні Дня знань, - Ред.), то ж ми з вами знову побачимо шкільні лінійки із цими старими сценаріями, довгими промовами депутатів і очільників місцевої влади. Не вважаєте, що час позбутися усіх цих рудиментів совка?

- Звісно, що таке неприпустимо. Бо зазвичай шикують дітей, а потім приходять якісь дядечки, тітоньки, починають говорити якісь нудні, абсолютно непотрібні дітям речі про "повышение удоев на кубометр озимых". Дітям це не треба. Я коли став директором школи – відразу звернувся до депутатів, до чиновників будь-якого рівня з проханням: не приходьте до школи цього дня, вас тут навряд чекають.

Хоча я розумію, що є доволі давня традиція якось святкувати початок занять, початок нового навчального року. І я не вбачаю у цій традиції як такій чогось неприйнятного. Початок кожного навчального року, як і його завершення, – це певний етап у житті будь-якої людини. Тим більше – для дитини, для якої кожен рік – це дуже суттєва частина її невеличкого життя. Питання в іншому: як це робити? Чи це знову буде нудне шикування – чи справжнє свято зустрічі із друзями: з веселими іграми, квестами, цікавими для дітей розвагами? І багато хто вже так робить. Це я підтримую.

- Погоджуюся, але окрім дядечок і тітоньок, є ще й пандемія. Чи варто допомагати їй такими масовими заходами?

- Знаєте, я зараз запитую, як хто готується. І кажуть, що багато де не буде загальних шикувань. Школа сама вирішує, як це проводити. Форму вона також сама знаходить. Можна зібрати дітей класом на відкритому повітрі. І краще, щоб це була ігрова форма, яка цікава для дітей.

"ПРИНЦИПОВОЮ ВІДМІННІСТЮ ЦЬОГО РОКУ Є ПОСТАНОВА КАБМІНУ, ЯКА ВСТАНОВЛЮЄ, ЩО ЯКЩО У ШКОЛІ НЕ БІЛЬШЕ 20% НЕВАКЦИНОВАНИХ (АБО ПОНАД 80% ВАКЦИНОВАНИХ), ТОДІ ШКОЛА МОЖЕ ПРАЦЮВАТИ В ОЧНОМУ РЕЖИМІ НАВІТЬ У ЧЕРВОНІЙ ЗОНІ"

- Продовжуючи тему пандемії, торкнуся вашого переконання, яке мене дещо здивувало. Ви вважаєте, що пандемія не створила жодних нових проблем для освіти. У плані знань, доступу до інформації – я схильний з вами погодитись – дійсно, проблем небагато. Але ж фізичне спілкування з вчителями, фізичний контакт з однокласниками, якого не замінить жодний екран комп’ютера – хіба це не проблема, причому величезна і, до того ж, нова?

- Ні, не нова. А що, раніше у нас школи на 2-3 тижні не виключалися на карантин?

- Виключалися, але зовсім не на тлі такої величезної, планетарної тривоги.

- Усе може бути. Але це не є абсолютно новою проблемою. Маємо суттєву варіацію проблеми, яка існувала і раніше. Як забезпечити освітній процес в умовах, коли діти не можуть приходити до школи? Це та сама проблема, тільки значно більша.

- Починається новий навчальний рік – і багато хто прогнозує осінній сплеск COVID-19: українці повертаються з відпусток, діти підуть з домівок до шкіл, а потім у зворотному напрямку. І тут ми маємо серйозну проблему. Постанова Кабміну від 28 липня 2021 р. № 787 "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236" https://bit.ly/3xGWu1y визначає, що для очної роботи закладів має бути вакциновано не менше 80% працівників. Але ж вона не визначає механізми того, як керівник закладу освіти має дізнатися про те, що працівник пройшов повний курс вакцинації.

Як на мене, справа надважлива. Чи Міносвіти близьке до визначення такого механізму?

- Це, скоріше, питання не до окремого міністерства, а до взаємодії Міністерства охорони здоров’я і Міністерства освіти. І це дуже непогано вирішується на місцевому рівні. Я знаю приклад Одеси, де департамент освіти і департамент охорони здоров’я постійно обмінюються інформацією, деперсоніфікованою, що надзвичайно важливо

- У якому сенсі деперсоніфікованою?

- Прізвищ не надають. Кажуть: у вашому закладі освіти стільки-то вакциновано. Хоча у закладах охорони здоров’я збирають і персоніфіковану інформацію, за прізвищами. Тут дійсно є правова колізія. Бо є медична таємниця. А з іншого боку, є інтереси громадського здоров’я. І тут потрібно знаходити рішення, які дадуть змогу досягти розумного балансу. От у нас у країні тримач інформації про стан здоров’я людини – це заклад охорони здоров’я, сімейний лікар і узагальнена інформація на більш високому рівні. Тому, вважаю, ідеальною була б така схема: департамент охорони здоров’я раз на тиждень подає до кожної школи інформацію: мовляв, у вас вакциновано стільки-то працівників. При цьому медицина бачить прізвища, а освіта – ні. І не має бачити, бо це буде приводом до тиску і змушення до вакцинації, яка наразі у нас є добровільною. І хоча я не вважаю, що це цілком відповідає інтересам громадського здоров’я – але так воно є. І ми маємо дотримуватися вимог чинної нормативної бази…

- Але у нас є багато громадян, які побоюються або принципово не хочуть вакцинуватися. От є такі люди серед учителів. Що з ними робити?

- А дозвольте поцікавитися: на якому саме принципі вони базуються? Це науковий принцип можливої шкоди для особи, але безумовної користі для суспільства? Чи це якісь фобії, засновані на недостовірній інформації і явних фейках? Знаєте, я читаю групи антивакцинаторів: реально залишки волосся дибки стають!

Єдиний принцип, який дійсно може бути підставою для невакцинування – це медичні протипоказання. І я знаю такі приклади. Є рішення Верховного Суду України. Є рішення ЄСПЛ (Європейського суду з прав людини), які визначають законними, конституційними і такими, що не порушують права людини, адміністративні обмеження до тих, хто не вакцинується. Скажімо, не можна дитині, яка не отримала планових щеплень, відвідувати заклад освіти в очному режимі, але дитина може здобувати освіту в іншій формі – це дозволено законом. Це рішення підтверджено і Верховним Судом України, і ЄСПЛ.

- Під плановими щепленнями ви не маєте на увазі антиковідні?

- Антиковідні щеплення не є плановими. Це також проблема. У нас в Україні 7 планових обов’язкових профілактичних щеплень – від краснухи, поліомієліту, правця тощо. Ці щеплення мають здійснюватися за затвердженим графіком. До речі, нинішня епідемія ковіду жодними чином не скасовує планових щеплень проти інших інфекційних хвороб.

- А що, із цим існують проблеми?

- Так, існують, лікарі б’ють на сполох. Є календар щеплень, якого має дотримуватися кожна дитина. Цей календар має бути дотриманий, щоб дитину не наражати на небезпеку. Епідемія кору, яка була пару років тому – трапилася саме через недотриманий календар.

- Кілька років тому ви були вчителем однієї з київських шкіл, тому добре розумієте ситуацію ще й під цим кутом зору. Уявіть себе, будь ласка, директором тієї само школи напередодні нового навчального року. Які побоювання з боку пандемії лягли б на ваші плечі? Що б ви робили найперше?

- Забезпечення засобами індивідуального захисту вчителів. Це має бути за бюджетний кошт. Забезпечення мийними та дезінфекційними засобами закладу освіти. Забезпечення функціонування так званих бульбашок, знаєте, про що йдеться?

- Я знаю, а багато хто з читачів – ні. Тому поясніть, будь ласка.

- Є кабінетна система, коли діти переходять з класу в клас. Є система, коли діти постійно займаються в одному класі, а ходять вчителі: тобто створюється невелика спільнота дітей, яка менше контактує з іншими спільнотами, щоб зменшити ризики інфікування. Це було зроблено практично ще рік тому. Але це треба забезпечити. Потрібно за можливості забезпечити розділення потоків: де діти входять, де заходять. Тобто якомога зменшити кількість контактів. Хоча, звичайно, з дітьми це дуже складно.

Які ще першочергові аспекти? Забезпечити якість харчування. Забезпечити нормальний санітарний режим в їдальні, в буфеті, де діти отримують їжу. І, звичайно, мати достовірну інформацію.

- А доступ дорослих до школи стали б якось лімітувати? Батькам же доступ до школи заборонено, чи не так?

- По-перше, вже не заборонено. Багато хто про це не знає. Справді, постанова Головного санітарного лікаря річної давнини від 23 серпня минулого року забороняла доступ батькам до школи. Але Постанова ж №4 від 23.94.2021 квітня цього року №50 дозволила батькам за умов дотримання вимог протиепідемічної безпеки заходити до школи.

Я б директорам радив так. По-перше, батьки є учасниками освітнього процесу; вони мають право дивитися, які процеси відбуваються в школі. Але на місті батьків я б все ж таки поставився до цього відповідально і не заходив до школи тоді, коли там є діти. Подати звернення до директора школи: мовляв, хочемо зайти подивитися, як справи. Окей, добре. Давайте, дітей в школі не буде, після завершення занять – будь ласка. Але – не у величезній кількості, лише уповноважені від батьків. Будь ласка, маски, температурний скринінг – і ходіть, дивіться. Ви маєте на це право. Але щоб там дітей не було. Це дуже важливо.

- Зараз є багато побоювань щодо чергового спалаху ковіду. Якщо в певному регіоні таке станеться, чи буде в реакції навчальних закладів щось методологічно нове, з досвіду інших країн і українського досвіду минулого року?

- Не можу сказати, що буде щось принципово нове. За 1,5 року пандемії ми вже напрацювали багато важливих речей. Принциповою відмінністю цього року є постанова Кабміну, яка встановлює, що якщо у школі не більше 20% невакцинованих (або понад 80% вакцинованих), тоді школа може працювати в очному режимі навіть у червоній зоні. Це дуже важливо.

Днями я був на серпневій конференції у Дніпровському районі. Знаю, що є вже кілька шкіл, де рівень вакцинації серед працівників – 85-90%. Хоча взагалі-то директори працюють "на переконання", адже для того, щоб змушувати людину вакцинуватися, нема жодних правових підстав. Але переконувати і робити так, щоб школа працювала, – це в силах керівника закладу і вчителів. І це суттєва відмінність.

Інша дуже важлива відмінність – це наявність Всеукраїнської школи онлайн – на той випадок, якщо доведеться переходити до дистанційних форм навчання.

- Пам’ятаю суспільний резонанс від перших ефірів цієї школи. Вона справді готова по максимуму замінити безпосереднє, фізичне, навчання у школах?

- Всеукраїнська школа онлайн – це дуже важлива і правильна штука, яку треба широко використовувати. Ті телевізійні уроки, що ми їх з вами бачили у квітні минулого року, – то був абсолютно протипожежний захід, зроблений дуже непідготовлено. І багато розмов було про те, що вчителі не навчені цього. Але були зроблені правильні висновки, і мене це дуже тішить. Бо новий формат Всеукраїнської школи онлайн має уроки з більшості предметів 5-11 класів. Це зроблено зовсім інакше!

Читаю групи антивакцинаторів - реально залишки волосся дибки стають!: освітній омбудсмен Сергій Горбачов – про COVID-19 у школі, онлайн-уроки та новий навчальний рік 02

- Як саме? Розкажіть, це дуже цікаво.

- Якщо це раніше була така собі 40-хвилинна лекція, яку діти переставали слухати за 5 хвилин, то зараз так: спочатку – короткий ролик (5-7 хвилин), у якому вчитель доступно пояснює матеріал. Потім – конспект цієї лекції, який дитина може відкрити і прочитати, сприйняти інформацію візуально. А ще – учень може пройти тест саме за цією темою – і перевірити себе. Крім того, у ВШО вже є можливість для вчителя створити свій віртуальний "кабінет": вчитель може створювати свої навчальні спільноти, оцінювати, вести облік успішності, реально використовувати всі можливості.

Як результат, маємо фактично всеукраїнську школу онлайн, за що я дуже дякую українському Інституту розвитку освіти і Міністерству цифрової трансформації. Бо вони цим найбільше опікуються. Вони зробили дуже гарну і дуже потрібну річ, яка вже працює! Але, на жаль, нею ще небагато людей користується. І я би дуже рекомендував, щоб учителі на неї звернули увагу. Адже навіть коли ми займаємося у звичайному режимі, використовувати матеріали ВШО – це круто. Це величезна підмога вчителю. Повірте мені, я сам учитель. Дивлюсь – і бачу: уроки побудовані методично правильно, грамотно, з урахуванням дитячої психології. Там є багато інфографіки, візуалізації. Це – класна штука!

"У НАС ПОСТІЙНО ВІДБУВАЄТЬСЯ ТАКА ШТУКА: ГРОШІ З ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ЗАХОДЯТЬ НА МІСЦЯ. АЛЕ ТАМ ЇХ АБО НЕ ВСТИГАЮТЬ РОЗПОДІЛИТИ, АБО Ж "ПРИКОПУЮТЬ", НАВІТЬ ЗАКИДАЮТЬ НА ДЕПОЗИТНІ РАХУНКИ, ЩОБ ОТРИМУВАТИ ВІДСОТКИ"

- Змінімо тему. За специфікою вашої посади вам доводиться мати справу з правами як учнів і студентів, так і правами вчителів та викладачів. Спитаю спочатку про першу категорію. Якими типовими порушеннями прав учнів і студентів ви опікуєтесь найбільше? Є якась статистика із цього приводу?

- Лише змістовна аналітика, бо кількісну ми наразі робити не маємо можливості. У нас вибірка не дуже велика і вона доволі специфічна. Але – я спеціально приніс показати – от перша щорічна доповідь освітнього омбудсмена